Нещодавно, 14 жовтня ми відсвяткували свято Покрови Пресвятої Богородиці. Свято, яке традиційно святкують всі патріотичні організації і люди як свято Українського козацтва та Української Повстанської армії, адже саме 14 жовтня 1942 року було заявлено на Волині про переформатування вже створених збройних загонів українських націоналістів і зав'язок нових відділів, які навесні 1943 року переросли у військову формацію Українська Повстанча армія.
відділ сотні "Спартана"
В лави ОУН і УПА влилась молодь Печеніжина, колишні діячі "Просвіти", "Лугу", родичі діячів "Січі в Печеніжині" і учасників УСС і УГА, юнацтво ОУН. Загалом за ввесь період боротьби більше 100 людей, 68 з яких загинули (дані поки що неточні!). Останній повстанець Печеніжина Малісевич Микола, син Василя - "Когут" (1926-1953 рр..) загинув в бою 19 вересня 1953 року біля Ключевів.
Саме цим молодим революціонерам-націоналістам, бійцям "армії безсмертних" і присвячена фото-виставка "Вони загинули з Україною в серці" (Печеніжинці, які загинули в рядах УПА за волю України). Виставка діє в Історико-краєзнавчому музеї Олекси Довбуша за адресою: смт Печеніжин, вул. Незалежності, 9. Виставка працює з 13 по 31 жовтня, ініціатор і екскурсовод - старший науковий співробітник музею Котів Іван.
Майже всі матеріали фото-виставки з приватного архіву місцевого краєзнавця і історика Василя Гаврищука, який зараз готується до презентації книги "Історія Печеніжина", яка має стати найповнішим виданням з історії нашого селища. Фото-виставка подає значно більше матеріалу, аніж вміщено в книзі, оскільки книга за обмеженням по об'єму не може повною мірою вмістити всі матеріали по збройній боротьбі і підпіллі в Печеніжині.
Основа фото-виставки - це більше п'ятдесяти біографій печеніжинців з фотографіями, фото повстанських відділів сотні "Спартана" і боївок СБ ОУН, які активно діяли на нашому терені до 1953 року.

Боївка СБ, стоїть крайній зліва Малісевич "Когут"
Ця виставка - це людські долі і недолі таких же, як і ми. Які хотіли жити під безхмарним небом, любити і працювати, будувати і примножувати, та лихоліття Другої світової війни поставило її "волі на сторожі"! Вони ходили тими ж стежками, що і ми, і тепер чекають, що ми прийдемо до їхніх могил, рестів і обелісків, а тепер - на виставку про велич духу і незламність волі, про долі борців, синів, братів, дочок і сестер, близьких і далеких, але наших!!!
Більшість матеріалів виставки оприлюднено вперше!
Немає коментарів:
Дописати коментар